igorsova: (Flag)


Едвард Дмитрук народився в 1908 в Grand Forks, British Columbia, Canada, в сім'ї українських емігрантів.
Коли йому було шість, його мати померла, і батько з сином перебрались в San Francisco, де Едвард жив до 15 років, працюючи то продавцем газет, то помічником в місцевому гольф-клубі. Коли Едварду було 15, він втік з дому і йому вдалось знайти роботу посильного на Paramount, де він виконував різноманітні дрібні роботи до 1930го. За його успіхи з фізики і математики, йому була надана стилендія в Каліфорнійському Технологічному Інституті , але провчившись всього рік, він кинув навчання і повернувся на кіностудію. B 1930 його найняли на роботу як монтажера, а вже через 5 років відбувся його режисерський дебют - The Hawk (1935). Правда його справжня режисерська кар'єра почалась їльки в 1939 році, коли він був натуралізований як американський громадянин і Paramount склав з ним контракт, як із режисером, на зйомку кількох кінострічок.
Після Другої Світової Війни, в 1945му році Дмитрук став членом комуністичної партії, і хоча він вийшов з неї вже через кілька місяців, це коштувало йому року ув'язнення в 1947му році.
За свою режисерську кар'єру Едвадр Дмитрук зняв п'ятдесят шість кінострічок. В його фільмах знімались такі тогочасні зірки як Gregory Peck, Humphrey Bogart, Marlon Brando, John Wayne, Dean Martin, Ginger Rogers, Anthony Quinn, Henry Fonda, Elizabeth Taylor, Sean Connery, ...
Едвард Дмитрук отримав приз Каннського фестивалю за кращу соціальну стрічку - Crossfire (1947).
Номінований на Оскар - Crossfire (1947).
Номінований на золоту Пальмову Гілку Каннського фестивалю The End of the Affair (1955).
Свій останній за рахунком художній фільм Едвард Дмитрук зняв в 1976му році, після чого змінив кар'єру і почав викладати. З 1976 по 1981 він був професором теорії кіно і коновиробництва в Техаському Університеті в Остіні, а в 1981му він отримав кафедру кіновиробництва в Південно Каліфорнійському Університеті, де він і викладав до 1997го року.
Бувши двічі одруженим, і залишивши по собі двох синів і двох доньок, Едвард Дмитрук помер в 1999му році.
Повний список його робіт можна знайти тут:
http://www.imdb.com/name/nm0229424/
igorsova: (Default)
«З вірою твердою в конечну перемогу вперед, за Україну!».

Полковник Армії УНР, Петро Болбочан:


Забута постать української історії.
[livejournal.com profile] bukovynaonline

Петро Федорович Болбочан народився 5 жовтня 1883 року в селі Геджев (Гиждево) Хотинського повіту Бессарабської губернії (нині село Ярівка Хотинського району Чернівецька область). Син священика. Приймав активну участь у формуванні української држави.
Петро Болобочан - командир Першого Українського Республіканського полку, губерніальний військовий комендант Волині, командир 2-го Запорізького пішого полку, командир Кримської групи Армії УНР, полковник Армії УНР, командуючий Лівобережною групою Армії УНР.

Детальніше про його життєвий шлях можна дізнатись із наступної підбірки матеріалів:
1. Болбочан Петро Федорович, матеріал з Вікіпедії, вільної енциклопедії.
2. Болбочан - завойовник Криму, матеріал з Народного оглядача.
3. Петро Болбочан: “Обов’язок перед Україною кличе мене до зброї”, матеріали з Невідомої війни.
4. ПОЛКОВНИК ПЕТРО БОЛБОЧАН НА ТЛІ СВОЄЇ ДОБИ, “Воєнна історія” #4-6 (28-30) за 2006 рік.
5. Доля офіцера, стаття з ХайВей, порталу народної журналістики.
Крім того,
на сайті АртВертепу можна замовити книгу «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника» (В. Сідак, Т. Осташко, Т. Вронська)

А також
численні публікації професорів ЧНУ Петра Брицького та Євгенії Юрійчук:
1. Брицький П.П., Юрійчук Є.П. Жертва української революції: трагічна доля полковника П.Болбочана. – Чернівці: Знання, 2005. – 111 с.
2. Брицький П.П., Юрійчук Є.П. Петро Болбочан у боротьбі за українську державність (1917-1919 рр.) // Пам’ять століть. – 2004. – № 5.
3. Шаблонний стереотип в історії: Штрихи до портрета командувача Лівобережного фронту УНР полковника Петра Болбочана / П. Брицький, Є. Юрійчук // Пам’ять століть : Історичний науковий та літературний журнал. - 2004. - N5. - С. 30-79
4. Політика і особа Петра Болбочана в українській революції: матеріали до курсу “Політична історія України ХХ ст.” / Петро Павлович Брицький ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці : Рута, 2004. - 80с. - с. 47-51.
igorsova: (Default)
Бондарчук Сергій Федорович
(25 вересня 1920 - 20 жовтня 1994) - режисер, актор



"В моїй рідній Білозірці читали і співали Шевченка і старий, і молодий. В нашій хаті, як і в інших, висів у рушникові портрет Тараса. Його вірші увійшли в моє життя з найранішніми враженнями дитинства – із запахами степу, м’якими українськими вечорами. Пізніше, читаючи автобіографію поета, я дивувався. Здавалось, це розповідалось про нас, сільських хлопчаків. Адже це ми втікали до курганів, мріючи побачити за ними край світу. Пам’ятаю, як зрадів, коли мені, студентові ВДІКу, запропонували роль Тараса.
Робота над образом Тараса не просто епізод, частина моєї творчої біографії. Тут були закладені принципи, яким я вірний і досі"

Сергій Бондарчук народився на Херсонщині, в селищі Білозерці, 25 вересня 1920 року. Read more )
igorsova: (Default)


Народилася 4 квітня 1953 року в Квінсі, Нью-Йорк. Її батько, скрипаль Володимир Цісик, вчив її грати на скрипці із 5 років. Здобула освіту за класом вокалу в Mannes School of Music. Батько Квітки помер коли їй було 17 років.

Квітка виконувала заголовні пісні у фільмах, виступи на американському телебаченні (у рекламі); співала у Ґентській опері (Бельгія), одержала нагороду "Оскар" ("You Light Up My Life", 1977).

Голівудські фільми із саундтреками Квітки:

1. The Wiz (1978/I) (voice) (uncredited) .... The Wiz Singers Adult Choir
2. You Light Up My Life (1977) (as Kasey Cisyk) .... Bridesmaiд, dubbed singer

Квітка Цісик цікава своїми двома українськими альбомами -"Kvitka - Songs of Ukraine" та "Kvitka - Two Colors". Обидва ці альбоми були родинними проектами. Її чоловік, Ed Rakowicz, інженер звукозапису, продюсував їх; сестра, Марія Цісик, грала на піаніно, а мати, Йванна, слідкувала за чистотою вимови доньки. Також у запису брали участь близько 20 музикантів, що грали білш як на 10 різних інструментах.

"...Вперше її заворожуючий голос почув у вересні 1989 року. Саме тоді зі своїх перших заокеанських гастролей повернувся Ігор Білозір разом з "Ватрою". Чи не найдорожчим привезеним тоді сувеніром для композитора була аудіокасета Квітки Цісик "Два кольори", на якій, серед інших знаних у світах українських шлягерів, була і його пісня на вірші П. Запотічного "Коханий". Хтозна чи не найбільше з тих пір звучала вона у гамірній оселі маестро. Ігоря вразило не лише самобутнє виконання, а й таке аранжування, як не дивно, зроблене зовсім не українцем, а англійцем, який сміливо у приспіві ввів акустичну гітару з невластивими у першоваріанті Білозіра іспанськими тембровими інтонаціями. Більше того, під час тієї поїздки Ігореві пощастило на знайомство з Квіткою і їм навіть вдалося домовитись про перші спільні гастролі в Україні. А вже через два роки несподівано мені зателефонував Білозір і повідомив: "Залишай всі справи і хутчій до Львова – у мене в гостях Цісик!". Дорогою сам собі світло заздрив, що матиму змогу спілкуватися з Квіткою. З'ясувалося, що до Львова тоді приїхала Марічка Цісик – старша сестра Квітки, яка акомпанувала їй на роялі. Але це зовсім не зіпсувало свята: чи не всю ніч у білозірівській світлиці ми вели бесіду про українську пісню, про ніжний, таємничий і проникливий голос Квітки, а також планували гастрольне турне. Тим планам збутися не судилося… Однак Марія з успіхом встигла дати фортепіанні концерти у Львові та Києві. А Квітка з мамою була в Україні лише єдиний раз, 1983 року. Тихесенько, напівкрадькома. Її пісні тоді були забороненими в Україні – аякже, буржуазна співачка!
Її фотографії ніколи не красувалися на престижних обкладинках журналів чи газет, великої українки, яку й досі добре пам'ятають під ім'ям Кейсі Цісик...."


В 1983 разом з матір'ю Квітка відвідала Україну, а після проголошення незалежності України вона мріяла дати серію концертів на Батьківщині. Та її мрії не здійснилися. 29 березня 1998, не доживши 5 днів до свого 45-річчя вона померла від раку грудей.


Моя улюблена пісня у її виконанні:
тиць )

Решта пісень із альбому "Два кольори" (1989)
тиць )

матеріали:
http://rateyourmusic.com/artist/kacey_cisyk
http://www.imdb.com/name/nm0162891/
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=404
http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=3934
http://www.ukrweekly.com/Archive/1998/159818.shtml
igorsova: (Default)
„Зимі, здається., немає кінця. Уже початок березня, а сніги метуть, як невіженні. Насипало стільки, що люди начебто не ходять, а плавають у білому озері, розмитому поміж будинками”.



Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 р., у Кіцмані Чернівецької області. Хата, в якій вони мешкали, була на місці левади Михайла Воробкевича. Коли Володі виповнилось 5 років, він поклав слова колискової пісні на ноти. Вступає до підготовчого класу музичної школи.
Read more )
igorsova: (Default)
Загул Дмитро Юрійович
(1890-1944)



Тихше, серце моє!
Хай остання хвилинка кохання
Пролетить, прошумить непомітно!
Хай остання пісня-зітхання
Загомонить і пропаде безслідно!..
Тихше, серце моє!
Тихше, серце моє! — То не смерть,
то не смерть наблизилась,
Лиш розбились мої сподівання.
Казка-щастя так гарно скінчилась,
І проспівана пісня остання...
Тихше, серце моє!
Тихше, серце моє! —
То розбилась найкраща надія
І розсіялось світло химерне...
Вже ніяка рожевая мрія
Пережитого більше не верне...
Тихше, серце моє!

Дмитро Юрійович Загул народився 28 серпня 1890 року в буковинському селі Мілієві. Родина майбутнього поета жила дуже бідно. Довгими зимовими вечорами у їхній хаті вели жваві розмови про героїчне минуле України, про опришків Довбуша, Петрія та Мухи, про важке тодішнє життя. Хлопчик з жадібністю вбирав цю інформацію. 1902 року помер батько Дмитра, і жити стало ще важче. На здібності Дмитрика звернув увагу директор школи і послав його на навчання до Чернівецької класичної гімназії, яку той закінчив 1912 року.
Read more )
igorsova: (Default)


Bидатний український актор, сценарист, режисер, народився 15 червня 1941 року в селі Чортория Вашківського (тепер Кіцманський) району Чернівецької області в багатодітній сім'ї Катерини і Василя Миколайчуків. Удостоївся багатьох премій, почесних відзнак, а в 1968 році — звання Заслуженого артиста України. Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премія за режисуру» за 1980 рік. Знімався у фільмах: «Сон» (1964), «Тіні забутих предків» (1964), «Гадюка» (1965), «Анничка» (1968) «Камінний хрест» (1968), «Захар Беркут» (1971), «Тривожний місяць вересень» (1976), «Вавилон ХХ» (1979), «Лісова пісня. Мавка» (1981), «Така пізня, така тепла осінь» (1981) та ін.

«Я не знаю чому, але він ще з дитинства був таким патріотом! У шість років співав «Ще не вмерла Україна» — то тато його навчив, — згадує Фрозина Василівна (рідна сестра Івана Миколайчука). — Коли я виходила заміж (а був 47-й рік), гостей прийшло мало — лише рідні та сусіди. Покликали Іванка за стіл i просять, аби заспівав той «Ще не вмерла...», а дитина відповідає: «Та не можна ж...» і дивиться на тата (він йому забороняв при чужих людях співати, казав, що за те нас усіх у Сибір відправлять). І батько йому дозволив співати тихенько. Тоді Іванові стільки копійок накидали, що жартував тато потім: мовляв, молодим стільки грошей не зібрали».

Read more )
igorsova: (Default)


Габсбурґ Вільгельм(Василь Вишиваний) (1895 - після 1950, можливо, 1951) - український військовий діяч, австрійський архікнязь (ерцгерцоґ), полковник Леґіону Українських Січових Стрільців.

Троюрідний племінник австрійського цісаря Франца-Йосифа.
Народився в сім'ї ерцгерцоґа Карла-Стефана.
З 12 років жив у с. Живець у Західній Галичині, де вперше познайомився з побутом і звичаями українців.
Навчався у воєнній академії у Вінер-Нойштадті.
Самостійно вивчив українську мову.
Учасник Першої світової війни.
З 1915 р. - лейтенант піхотного полку, в якому служили українці з Золочівщини.
Згодом очолив армійську групу у корпусі ген. П.Гофмана, до складу якого входив Леґіон УСС.
У квітні 1918 під час боїв у р-ні Жмеринки його призначено командиром Леґіону УСС.
1919-1920 - співробітник Міністерства військових справ Української Народної Республіки, радник з військових питань Головного Отамана С.Петлюри.
1921 - повернувся до Австрії, жив у Відні.
26 серпня 1947 р. був заарештований радянськими спецслужбами у Відні і таємно вивезений в СРСР. Загинув у радянських концтаборах.
Автор збірки поезій українською мовою «Минають дні» (1921).
igorsova: (Default)

Ukrainian Legion Commander Antin Varivoda, 1916.
Командант леґіону "Українські Січові Стрільці" Антін Варивода, 1916

ВАРИВОДА АНТІН (10.1.1869-12.3.1936) - полк. Української Галицької Армії, Народився в Сереті на Буковині. 16.3. - 30.9.1916 - комендант Легіону Українських Січових Стрільців. Учасник українсько-польської війни 1918-19. Помер у Відні.
igorsova: (Default)


Ukrainian Legion Commander Semen Goruk, 1916.
Отаман Українських Січових Стрільців Семен Горук, 1916

ГОРУК СЕМЕН (СЕНЬ) (13.9.1873; за ін. даними -12.9. 1875-1920) - журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії. Народився в м.Снятині (тепер Івано-Франківська обл.). Навчався у Коломийській гімназії, згодом -львівському ун-ті. В довоєнний період був активним членом “Молодої України” та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис “Руслан”. Став одним з організаторів товариства “Сокіл” в Галичині. В роки першої світової війни - командир сотні, з листопада 1914 - куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Г. визначалися в боях на Маківці над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами. В листопаді 1918 входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові. З 5.11. до 10.12. 1918 Г - начальник штабу Начальної Команди УГА. Брав участь в українсько-польській війні 1918-19 і українсько-більшовицькій війні 1917-21. Заарештований більшовиками в квітні 1920 в Києві. З весни 1920 Г. перебував у більшовицькому полоні у концтаборі Кожухов недалеко від Москви. В червні 1920 Г. разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де і загинув.
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:26 am
Powered by Dreamwidth Studios